Сценарій вечора-пам’яті

«Блаженні переслідувані за правду,

бо їх є Царство Небесне»(Мт.5,10)

Підготувала вчитель християнської етики Венета Л.С.

На темно-вишневому полотні в центрі сцени висить хрест з терновим вінцем, праворуч якого прапор України. Над ними напис:«Блаженні переслідувані за правду,

бо їх є Царство Небесне»(Мт.5,10). Під хрестом на підвищенні і внизу - каміння та квіти, поміж яких пізніше діти будуть ставити свічки.

На фоні мелодії «Реквієм» звучать слова ведучих

Ведучий. Всім, хто протягом тисячоліть проніс прапор боротьби за Україну!

Ведуча. Всім, хто не скорився ворогові і не впав духом, роками ніс тяжкий хрест боротьби, не зрадив, вистояв, вмер, залишившись безсмертним!

Ведучий. Всім, хто і сьогодні жертвує власним життям за право жити вільними у своїй державі – рідній Україні присвячується вечір

«Блаженні переслідувані за правду, бо їх є Царство Небесне»(Мт.5,10).

Пісня «Кришталево чиста..»

Ведуча. Золотою ниткою від княжих часів аж до сьогодні тягнеться особливе почитання Матері Божої як покровительки нашого народу. Адже йдеться не про земне, людське, але небесне, могуче заступництво, якого прагне кожна людина, родина, народ.

Ведучий. У всіх нас є одна Мати-Марія. Це до неї ми йдемо зі своїми болями, проблемами: в Зарваницю, Почаїв, Страдч, Київ. Вона є всюди і завжди. Кожного вислухає, витре сльозу, наповнить серце радістю і огорне покровом безмежної любові і доброти.

Ведуча. Осінь, яка знову ступила на наш поріг, покрила землю всіма відтінками золота. Мелодійно наповнює душу спокоєм і роздумами. І ринуть ті думи в синє бездонне небо, з якого на землю спадає блакитний омофор – Покров Діви Марії, яка безустанно благає Бога за кожного, хто до неї звертається. Це Вона віддала Свого Сина на спасіння наших душ. Це Її серце обливалося кров’ю, коли Його катували, і не перестає боліти за кожного з нас. Вона – Велика Мати, Вона – Захисниця, Вона – Покров.

Вірші:

1.Матінко-Покрово скоро день мине,

Під Плащем шовковим схорони мене.

Вирятуй, Матусю, мене із провин

І прийми, молюся, доземний поклін.

Будь Благословенна, Матінко моя,

Діло співспасіння – місія Твоя.

2. Радість серце гріє…Руки піднесу.

«Радуйся, Маріє…» - тихо прошепчу.

А тоді легенько голову схилю.

-Матінко рідненька, я тебе люблю.

Ведуча. Золотокоса осінь подарувала нам свято Покрови, встановленню якого послужила подія , що трапилася 14 жовтня Х (десятого) століття.

Ведучий.«Царгород – столицю Візантії облягли араби, весь народ був у дуже великій тривозі. В храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, де зберігалася її риза, правилося всеночне. Між великою кількістю людей молився про охорону міста і Андрій Юродивий з учнем Єпіфаном. Коли відправа закінчувалася, він побачив, як від царських воріт іде світлом осяяна Пресвята Богородиця у супроводі святих Івана Хрестителя та Івана Богослова. Невидимий хор ангелів співав величальний хорал. Мати Божа зупинилася перед престолом, стала на коліна і ревно молилася та проливала сльози. Вставши, вона хусткою (покровом), яку зняла з голови покрила всіх присутніх. Видіння зникає. Ніхто, крім св. Андрія і Єпіфана, цього не бачили, але всі повірили в їх оповідь і чутка про подію стала швидко відома всім. Радісні люди так співали і кричали, радіючи заступництву Богородиці, що перелякані араби відступили без бою. Від цієї хустки-покрови празник і дістав свою назву.»

Вірш:

І ніч, і день Ти молишся, чуваєш…

Пречиста Діво, Матінко Свята!

Ти ревно просиш Бога…Ти благаєш,

Щоб нам простив заради мук Христа.

Ти молишся…Покірна і смиренна…

Собою заслоняєш всіх людей.

І чує цю молитву вся Вселенна,

Як любиш Ти земних своїх дітей.

Заступнице ласкава, наша Мамо,

Навчи і нас молитися як слід.

Ти – Полум’я Любові, Богом дане.

Молитвою спасаєш цілий світ.

Пісня «Богородице Діво»

вик. семінаристи

Ведуча: Дякуємо тобі, Пресвята Матінко за Сина Ісуса, за те, що невтомно молиш Бога за нас, за Твоє заступництво і безмежну любов. Просимо сьогодні у важку годину огорни Покровом захисту нашу неньку-Україну.

Вірш: За все, за все сьогодні впаду ниць

Перед Тобою, о Небесна Пані.

За всю красу Господніх таємниць,

Що світові чужі й незнані.

Я дякую за те, що під хрестом

Колись за мене Ти молила Бога.

Тоді перед зневаженим Христом

Кровавилася Твоя душа убога.

За все минуле і майбутнє теж

Схиляю розум, серце і коліна.

Своїм бажанням не поставлю меж

Лиш через те, що я Твоя дитина.

Пісня « Під Твій Покров» (Виконує дитячий хор)

Ведуча. Особливо шанували в Україні Покрову запорозькі козаки. Вона була їхньою заступницею у далеких походах. Її зображення завжди було на хрестах, які носили козаки. Священною для кожного козака на Січі була Покровська Церква, в якій була ікона з написом: «Ізбавлю і покрию люди моя…», від якої вони вирушали на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів.

Ведучий. 14 жовтня 1942 року вважається Днем народження УПА. Покровителькою і щирою захисницею була Небесна Мати для своїх дітей – воїнів УПА, які не шкодували свого життя для рідної України, яку вони прагнули бачити вільною та незалежною, за яку молились і за яку полягли в боях.

Пісня «Ой у лісі, на полянці»

Вик. дорослий хор

Вірш: Зродились ми великої години

В пожарах війн і полум’ї вогнів.

Плекав нас біль по втраті України,

Кормив нас гнів і бунт на ворогів.

Не хочемо ні слави, ні заплати,

Заплатою нам розкіш боротьби.

Солодше нам за волю умирати,

Як жити в путах, мов німі раби.

Велику пораду, для всіх єдину,

Наш гордий клич народові несем.

Батьківщині будь вірний до загину,

Нам Україна – вища понад все!

Пісня «Марш бойків»

Вик. дорослий церковний хор

Ведуча. Моя Матінко ласкава, Українонько свята! Рветься твоє серце і болить душа, бо шматують твоє тіло люті вороги, гинуть і сьогодні наші діти, брати й чоловіки. Рвуться снаряди, стріляють кулемети, автомати. Гинуть люди… не хочеться про це думати… Немає сил дивитися телевізор… Як таке могло статися!? Чому і нині, як майже сторіччя тому, катують, знущаються, переслідують людей лише тому, що вони люблять Україну – свою Батьківщину?

Вірш:

Нас ріжуть,стріляють, б’ють і катують

Ті кляті вороги.

Ми стережемо Вітчизну від навали

Й женемо з української землі.

Україна сьогодні в сльозах і руїнах,

Тужить за синами вона.

Але не вмерла і не вмре,

Не впаде на коліна держава моя!

Ведуча. Не впаде! Скільки нас не топтали, не вбивали, на Сибір висилали, а ми живемо і будемо жити, бо маємо в серці те, що не вмирає – віру в Бога, велику набожність до Богородиці. Цього року ми відмічаємо 25- річний ювілей виходу нашої церкви з підпілля.

Ведучий. Півстоліття людям забороняли вірити в Бога. Дітям і молоді важко це збагнути, а старше покоління пам’ятає ті часи, коли не можна було молитися відкрито, святити паску, співати колядки, носити хрестика. Церкви були або зруйновані, або закриті, або в них були клуби чи склади, і журно дивилися куполи в небо і мовчали дзвони. Таємно хрестили, таємно вінчали, таємно запечатували гроби. Але людська душа говорила, вона вірила і чекала, що Той, Хто її сотворив про неї не забув.

Вірш:

Уперше «Отче наш» і «Ще не вмерла»

Малим почув я, мамо, з ваших уст,

Коли портрет Мазепи люто дерли

Й Тараса нишком розбивали бюст.

Хрести ламали, храми руйнували

І кров’ю упивалися кати,

І ставили нам ідолів гевалів

Там, де стояли храми і хрести.

Каміння жаху виростало всюди,

Де вражий перст націлювавсь лишень,

Волали мури і німіли люди,

І в темінь перетворювався день.

«Моліться, діти! – ледве тихо-тихо

Ви шепотіли білі, як стіна. –

Свята Михальда провіщала лихо:

Зі сходу запанує сатана».

І ми молились, гаряче молились,

З очей сльоза – немов роса з трави.

І в тім, що зла руїна розвалилась,

Допомогли і наші молитви.

Якби сьогодні, мамо, ви устали

То з радощів, мабуть, умерли б знов:

Нема вже в нас божків на п’єдесталах

І прапорів, забагрених у кров.

Одначе, знаю, Ваш великий досвід,

Збагачений наукою століть,

Дозволив би сказати: «Щойно досвіт.

Дивіться, діти, - хвилі не заспіть!»

Ведуча. У 1945 році завершилася ІІ Світова війна. Люди потихенько поверталися до нормального життя, а в Галичині розпочалася нова війна – війна радянської влади проти Української Церкви. Безприцидентна і жорстока, без права на помилування. Війна проти Бога. Ті, що розпочали не читали Святого Письма, звідки їм було знати написане в Ньому: «Зі мною Бог, а хто проти Нього?» Український народ завжди був з Богом. Цього не розуміють і не хочуть знати і ті, хто розпочав теперішню війну. Програли перші, програють і другі. Бог завжди стає на захист Своїх дітей, Богородиця ніколи не залишала наш народ без опіки.

Ведучий. В це твердо вірили єпископи, священики, монахи і монахині, миряни. Вони не зраджували свою віру, не піддалися на солодкі обіцянки, не побоялися катувань, переслідувань, виселення на Сибір. В березні 1946 року у Львові відбувся «лжесобор» на якому не було жодного владики, бо всі вони були арештовані, наслідком якого були гори трупів, закатованих за віру українських греко-католиків.

Ведуча. У самій Галичині ув’язнено 9 греко-католицьких єпископів, з яких усі, крім єдиного митрополита Йосипа Сліпого, загинули у тюрмах, таборах Сибіру. Близько тисячі українських греко-католицьких священиків вивезено в Сибір де багато з них загинуло від знущань, а їхні родини вигнано на вулицю, переслідувано й примушено жити в крайній нужді.

Близько 4,5 млн. вірних залишилось без духовної опіки та обслуги. 4440 греко-католицькі церкви перемінено на православні або використано під склади, знищено70 релігійних часописів і журналів.

Звучить сумна мелодія скрипки.

Виходять з 2-х сторін діти із запаленими свічками.

Вірш:

Горить свіча

І випікає серце її вогонь…

І серце скапує сльозами

В пригорщі долонь…

Нема від серця сліду –

Тільки світло – яскраве й тепле,

Наче подих свічки…

Горить свіча…

А, може, то душа?

Діти ставлять свічки поміж каміння і квіти під хрестом

Ведучий: «Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне»

«Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради» (Мт.5,10-11)

Блаженні:

Єпископи: Миколай Чернецький, Григорій Хомишин, Йосафат Коциловський, Симеон Лукач,Василь Величковський, Іван Слезюк, Микита Будка, Гигорій Лакота;

Отці: Микола Кондрат, Андрій Іщак, Роман Лиско, Микола Цегельський, Петро Вергун, Олексій Зарицкий, Климентій Шептицький, Северіян Бараник, Яким Сеньківський, Віталій Байрак, Зиновій Ковалик. Іван Зятик, Еміліян Ковч; дяк Володимир Прийма;

Сестри: Лаврентія Герасимів, Олімпія Біда, Тарсикія Мальків …

Ведуча. Тисячі мирян переховували церковні речі, ризикуючи власним життям і життям рідних відправляли в сховках, при закритих вікнах Літургіїї, переховували священиків, монахів і монахинь. На олтар клали своє життя, бо вірили, що Україна воскресне, бо світлом для них був Христос.

Пісня « Я піду за Христом, моя мамо» (семінаристи)

Ведуча… Скільки вас, святих, бо хто душу й тіло віддає за Бога й рідну землю, той святий, скільки полягло й лежить? Скільки несказаних «люблю», скільки невимовлених «Мамо, тату, кохана, діти», скільки вас не обійнятих, скільки не вернулося до рідного порогу? Чи злічити? Неможливо. Бо й імена не всіх знали: і ваші, вояки УПА, і ваші, ті, що щиро ввірували у Христа, і вас «Небесних сотень», бо не одна вже сотня полягла, які віддали своє життя, щоб мирно ми спали, ростили дітей, працювали.

Вірш.

Ви віддали своє життя

За кращу долю України.

І руки дівочі не клали вам квіти,

Друзі не несли домовини.

Останній цілунок на вашім чолі

Не склали матуся, ні тато.

Ніхто не світив вам свічок в головах,

І не завжди було кому поховати.

В далекім Сибіру, на Майдані, й на Сході

У тюрмах і в боях вмирали герої,

Віддати життя їм довелось.

Зажурилась Україна, як же не журитись.

П’ють вороги кров народу,

Не можуть напитись.

Як же не журитись, нене-Україно,

Такий цвіт молоденький –

І весь він загинув.

Пісня про Майдан Курсив

вик. Сухорончак Марія (акапельно)

Ведучий. Не одну Голгофу пройшла наша Україна, проте милостивий Господь за страждання її винагороджує: в серпні 1987 року українська Греко-Католицька Церква вийшла з підпілля, 30 березня 1991 року до Львова повернувся Блаженіший Верховний Архиєпископ, Кардинал Мирослав-Іван Любачівський, 24 серпня 1991 року Україна проголошена незалежною державою. Крок за кроком наша держава стає самостійною.

Вірш:

Україно. Ти для мене диво.

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік…

Одійдіте, недруги лукаві.

Друзі зачекайте по путі.

Маю я святе синівське право

З матір’ю побуть на самоті.

Україно, ти моя молитва,

Ти моя розлука світова…

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

Пісня«Перлина –Україна»

вик. Вітовська Діана, Щигельська Вероніка

Ведуча. Ця дорога важка,встелена терням, за неї заплачено найвищу ціну – життя людей, але осяяна вірою і впевненістю в те, що Україна буде розвинутою духовною державою. Ми не маємо права втратити, що здобули і здобувають для нас і майбутніх поколінь герої-патріоти. Пам’ятаймо: від найменшого поруху нашого серця, від нашої щирої молитви, від нашого труду залежить доля кожного з нас і цілої держави.

Ведучий. Наш земляк – Патріарх Йосиф Сліпий, який пройшов свою Хресну дорогу не зламавшись і щиро віруючи у воскресіння Церкви та України нам заповідав:

«Отож заповітую вам усім: моліться, працюйте і боріться за збереження християнської душі кожної людини українського народу і за весь український нарід!»

Вірш:

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову,

І мову її соловїну.

Вірш:

Боже наш, спаси і сохрани

Державу нашу Україну,

Від всіх напастей відверни,

Не доведи нас до загину.

Прости провини наші, Господи, прости,

Очисть від скверни і від всього злого,

Подай терпіння всім, науку добру дай,

Дай працю чесну для життя земного.

Дай миру нам, дай злагоди й добра.

З’єднай нас всіх в єдиную сім’ю

Щоб ми жили в любові, як брати,

І славили ім’я твоє величне

На віки вічнії. Амінь.

Всі присутні виконують гімн

«Боже, Великий Єдиний , нам Україну храни!»

Кiлькiсть переглядiв: 2668

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.